Звання, посада, підрозділ: солдат резерву, кулеметник 2-го резервного батальйону Північного оперативно-територіального об’єднання Національної гвардії України.
Дата і місце народження: 17 липня 1983 року, м. Борислав, Львівська область.
Дата і місце загибелі: 26 червня 2014 року, смт Мирне, Слов’янський район, Донецька область.
Обставини загибелі. Загинув 26 червня 2014 року під час масованого (із застосуванням танків і мінометів) штурму бойовиками блокпоста № 1 під Слов’янськом (у районі смт Мирне). У тому самому бою загинули військовослужбовці 95-ї окремої аеромобільної бригади сержант А. Коган, старший солдат М. Добрянський та солдат І. Ващук.
Похований у м. Трускавці Львівської області.
Залишилися бабуся та сестри.
Нагородження: Указом Президента України № 708/2014 від 8 вересня 2014 року «за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Артурові Ярославовичу Гулику випала нелегка доля сироти. Але в останню путь 30-річного парубка проводжали натовпи людей, знайомих і незнайомих, — спочатку на столичному майдані Незалежності, а потім у рідному Бориславі (де на вшанування його пам’яті була оголошена триденна жалоба) та в селі Станиля, що біля Трускавця, де він упокоївся поруч могили матері.
Під час кровопролитних лютневих сутичок на барикадах Євромайдану він, боєць однієї із сотень Самооборони, дістав шість небезпечних осколкових поранень в обличчя та око. Йому запропонували їхати на лікування до Польщі, але замість того Артур, коли ледь загоїлися рани з так і не видаленими осколками, записався до Національної гвардії.
У місці проведення антитерористичної операції він виявив себе як умілий розвідник, відважний і самовідданий боєць, надійний товариш, з яким легко було розділяти і небезпеку бою, і труднощі польового побуту. А потім солдат резерву Гулик здійснив справжній подвиг: на очах у побратимів обстріляв з гранатомета ворожий танк — один із двох, які спробували після сильного мінометного обстрілу розчавити блокпост Нацгвардії під Слов’янськом, у районі селища Мирного.
Рятуючи однополчан, сам він не вберігся, діставши смертельне осколкове поранення. Того страшного дня не загинув ніхто із гвардійців підрозділу, крім Артура…
Ми пам’ятаємо…