Їхню державу ненавиджу

27 ноября 2009 07:30

Анатолій Гриценко оголосив війну владі стельмахів, лозинських, зваричів

«Я ненавиджу цю владу і таку їхню державу, тому свідомо оголосив їм війну», – чесно кажучи, почути такі слова від голови комітету ВР з безпеки та оборони я не очікував. Проте, треба знати Анатолія Гриценка, який з військовою прямотою і аналітичним складом ума завжди вміє все розкласти по поличкам.
 
Користуючись його приїздом до Харкова, ми попросили одного із претендентів на пост глави держави поділитися своїми міркуваннями про основні проблеми, що турбують громадян: економічну кризу, безробіття, пенсійну реформу, епідемію грипу тощо. Отже, думки про наболіле одного з найвідвертіших українських політиків – Анатолія Гриценка.
 
Держава – це ще не країна
 
Ви хочете знати, чому я оголосив їм війну? Тому, що не таку державу ми будували 18 років і не на таку сподівались. Давайте розрізняти: є країна, і є держава. Країна – це місце, де людина народилась, це перша вчителька, школа, сім’я, робота. Врешті-решт, це 46 млн чоловік з потенціалом і бажанням жити абсолютно по-іншому. І є держава, де фактично, на фоні злиднів десятка мільйонів людей, йде мародерство кількох тисяч чиновників у Києві і не тільки. Що ми бачимо навколо? Безробіття. Але не 4%, як каже уряд, а значно більше. Люди втрачають роботу, не можуть забезпечити сім’ю.
 
Візьмемо соціальні стандарти. Хіба такі ми їх з вами хотіли? Пенсія моєї мами 650 грн. Може вона вижити? Ні. Тільки на ліки треба більше. Це неприпустимо для людини, яка пропрацювала на державу 40 років. Не можна так принижувати людей. Я питаю, де депутат-вбивця Лозинський? Дали втекти. Чому не сидить за гратами і не чекає суду голова НБУ Стельмах, коли понад 100 млрд грн вже розікрали під егідою Нацбанку? Хіба можна поважати державу, в якій працюють такі судді, як «колядник» Зварич? Саме тому я її ненавиджу. Держава повинна бути для людей. В ній той, хто вчинив злочин, сідає за грати. Не повинно бути недоторканості. Я людина військова. Тому знаю, що мародерів на війні перед строєм розстрілюють. Зараз не війна, але ті, хто допускає такі речі, повинні сидіти.
 
Правда про епідемію
 
Грип – це проблема, але над нею мають працювати медики, а уряд мусить їм допомагати. Замість того, Президент і прем’єр оголосили паніку. Я був на телефонному зв’язку з міністром охорони здоров’я в ту ніч, коли об’явили епідемію. Можу стверджувати, незважаючи на складну ситуацію, міністр не збирався проголошувати карантин, надзвичайний стан і говорити з ранку, що це вищий рівень небезпеки. Просто почалась конкуренція. Прем’єр зібрала уряд, і одразу пішла паніка. Президент скликав РНБО і звернувся до лідерів інших держав зі словами про надзвичайну ситуацію, яка не прогнозована за наслідками. А тепер Ющенко каже: «Україна поставила на вуха весь світ». Я констатую: директор паніки – Президент, заступник – прем’єр. Вони в прямому ефірі проводили селекторні наради, лякали людей, самі розвантажували ящики з ліками. Хіба це їхня справа? В такій державі людина постійно відчуває стан страху. Всі поховались по квартирах, школярі не знають, чим зайнятись, студенти сидять вдома. А нам тепер розповідають, що статистика така сама, як була у попередні роки. В день оголошення епідемії я набрав главу секретаріату Президента Віру Ульянченко і по телефону продиктував, що би я зробив на місці Ющенка. Проте, замість того, щоб направляти на боротьбу з епідемією військових лікарів, послали студентів.
 
Життя в борг
 
За грипом всі забули про економічну кризу. Будь-який мер вам скаже, що фінансування місцевих бюджетів зараз не здійснюється так, як це повинно бути. Сидить у Мінфіні чиновник і в ручному режимі вирішує, скільки кому дати. На рахунках лежать гроші, але голови не можуть їх використати. Це безвідповідальна держава. Уряд постійно живе в борг. Прем’єр заявляє, що основна антикризова програма – це співпраця з МВФ. А для чого тоді уряд? МВФ дає гроші не на 20 років, а лише на п’ять. І комусь треба буде їх віддавати. Половина людей у маленьких містах сидять без роботи, працюють 2-3 дні на тижні, мають затримки зарплати чи примусово пішли у відпустки. Уряд лише «латає дірки». Він приходить до підприємця і вимагає від нього наперед заплатити 100 тис. грн у бюджет. Інакше бізнес буде закрито. Влада говорить про стабілізацію банківської системи. Вибачте, але банк – це красиве приміщення. Він ніколи не запрацює, якщо буде стояти промисловість, реальне виробництво, аграрний сектор. Уряд працює по принципу: «якось країна до виборів дотягне, а потім подивимось». Хіба можна любити таку державу?
 
Передвиборчій популізм
 
Сьогодні в пенсійній системі страшенні дисбаланси. Між мінімальною та максимальною пенсіями різниця у 75 разів. Хоча найбільша пенсія не мусить перевищувати найнижчу більш, ніж у 10 разів. Очевидно, треба проводити реформу, але я категорично проти зрівняння всіх, незалежно від трудового стажу. Впевнений, що прийнятий закон про підвищення соціальних стандартів не тільки не вирішить соціальні питання суспільства, а, навпаки, призведе до підвищення цін та знецінення гривні. Якщо ви хочете підвищити соціальні стандарти, мінімальну заробітну плату й пенсії, для цього повинні бути ресурси, а їх немає. Цей закон негативно вплине і на малий бізнес, тому що немає можливості платити високу зарплату. Врешті-решт, це призведе до втрати робочих місць. Мені дуже прикро бачити, як політики, що мають економічну освіту й розуміють, до чого призведе прийняття закону про підвищення соцстандартів, голосують за нього з передвиборчих міркувань. Саме тому я оголосив цій владі війну і йду в президенти.
Записав Володимир ЧИСТИЛІН


Полная версия
© 2007-2026 Главное в Украине