Завдяки наполегливим пошукам було віднайдено документи XVII та XVIII століть, які змогли остаточно розв’язати дискусію навколо питання про дату заснування Безлюдівки.
Тривалий час окремі мешканці селища Безлюдівка не хотіли погоджуватися з моєю гіпотезою, що це поселення було засноване у 1681 році. Вони вважали, що історія селища починається з 1660 року. Але нещодавно знайдені нові джерела з питання про заснування цього поселення.
Краєзнавець з Луганщини Валерій Чалий вважає, що висунутий істориком Філаретом (Гумілевським) 1660 рік, як дата створення першої безлюдівської церкви (від чого раніше рахували вік Безлюдівки) – помилка. Це дійсно так. У 1741 році безлюдівський священик Яків Михайлов та отаман Василь Буцький, прохаючи благословення на будівництво нової церкви, писали про старий храм: «В нем служилось более 50 лет». Тобто, перша безлюдівська Покровська церква була створена трохи раніше 1691 року – у 1680-х роках. А 1660 року її і бути не могло.
До питання про дату заснування Безлюдівки включено внесок до історичної науки Дмитра Багалія. Він віднайшов багато документів про Харківщину в Московському архіві міністерства юстиції та опублікував їх у 1905 році. Ці джерела описують процес заселення Харківщини, соціальний склад, економічний побут, обов’язки населення тощо. Інформація з цих документів XVII століття, звісно, має більше значення, ніж інформація про Безлюдівку з книг Філарета, Щєлкова та інших істориків. У період з 1650-х до початку 1680-х років взагалі нема жодної згадки про село під назвою «Безлюдівка». Так, у документі «Жалоба Жихорьцев на Харьковцев за земли 1659 г.» згадується річка «Жихорь», яка нині протікає зовсім неподалік від Безлюдівки. А про це поселення нема жодного слова. Збереглась «Челобитная об основании Хорошевского монастыря 1664 года», де були описані землі поблизу Хорошівського городища, які повинні були перейти у власність нового монастиря: «а к тому монастирю пахотной земли и сенных покосов в Харьковском уезде в Хорошевском городище вниз по речке Уды позади села Гусиная поляна и около монастиря вверх по той же речке лес хоромной и дровяной и со всеми угодьи...». Село Гусина Поляна було згадане, як орієнтир, а Безлюдівка, яка нині близько до Хорошева розташована – ні. Бо ані цього поселення, ані його Покровської церкви тоді ще не існувало.
У документі «Челобитная харьковских великорусских служилых людей о землях 1688 года» повідомлялося, що 1672 року харківський полковник Григорій Донець взяв у своє володіння «сенные покосы за рекой Удами на другой стороне под Жихорем вниз по реке Удам с левой стороны...», які раніше належали російським служилим людям. Були згадані точні координати сінокосів: «по другую сторону реки Уд от Жихоря колодязя вниз по Удам по Кривую луку по Ольховой рог». І тут Безлюдівка теж не згадана, як важливий орієнтир меж ділянки сінокосних лук. Бо це село ще не існувало, а ті сінокоси точно охоплювали територію нинішнього нашого селища.
У цьому ж документі згадується, що у 1647-1648 роках великоросійські служилі люди отримали у своє володіння помістя в Чугуївському повіті, а 1688 року «с той нашей поместной земли без вашего вел. государей указу самовольством своим Харьковскаго полку и уезду села Безлюдовки жители черкасы сотник Онисим Макаров да Демьян Хорошев нас холопей ваших изгоняют». По-новому розглядаючи цей документ, видно, що ті помістя росіян доходили до Безлюдівки, а мешканці цього новоствореного поселення 1688 року у процесі його заселення стали відбирати землі росіян для свого господарювання. Адже в документі написано, що не «изгоняли», а «изгоняют», тобто подія йде в теперішньому часі – у 1688 році. Це доводить нам, що Безлюдівка дійсно була заснована у 1680-х роках.
Цікава історія урочища, яке було розташоване зовсім поряд з Безлюдівкою. У вищезгаданому документі «Челобитная харьковских великоруських служилих людей о землях 1688 года» було написано, що 1653 року чугуївський воєвода Федір Пушкін дав великоросійським служилим людям у володіння сінокісну землю на лівому березі річки Уда з такими координатами: «От Жихоря колодязя вниз по Удам по Кривую луку по Ольховой рог». Ми дійсно знаємо, що урочище Крива Лука розташовувалося біля території майбутнього села Безлюдівка, бо воно було відоме і у XVIII столітті. Крива Лука була на річці Уда між нинішніми селищами Хорошеве, Безлюдівка, Бабаї та районом Харкова «Жихор». Можна вважати, що цим урочищем є нинішня широка ділянка заплави річки Уда на захід від Підборівського озера та на північ від «Панського» бору. Де саме була розташована місцевість «Ольховой рог» – визначити не вдалося. Але очевидно, що останнє урочище було південніше від «Кривої Луки» і розташовувалося на території нинішньої Безлюдівської селищної ради.
У кінці гетьманування в Лівобережній Україні Івана Брюховецького на теренах теперішнього Харківського району відбулося повстання українців проти росіян. Із-за цього російські служилі люди, які володіли тими сінокосами, розбіглися. Тому 1672 року харківський полковник Григорій Донець законно взяв сінокоси на лівому березі річки Уда південніше Жихора у своє володіння, бо ними ніхто не користувався. Далі Г. Донець заселив українцями (що належали йому) землі на правому березі річки Уда за Хорошевим і Бабаями, які стали косити згадані сінокоси Кривої Луки та Вільхового Рогу.
Після виникнення Безлюдівки у 1681 році, російські служилі люди, що раніше володіли тими сінокосами, вирішили їх знову повернути собі. 1688 року вони поскаржилися в Москву в чолобитній, де написали брехню, що Григорій Донець у них захопив сінокоси і прохали царську владу ті сінокоси повернути їм. У відповідь три царі Іван, Петро та Софія дозволили росіянам спільно з українцями (яких поселив у Харківському повіті Григорій Донець) володіти Кривою Лукою та Вільховим Рогом.
Після 1688 року Крива Лука, згідно з указом Петра І, перейшла у володіння харківської соборної церкви Успіня Пресвятої Богородиці. І належала ній до 1702 року – тоді харківський полковник Федір Григорович Донець захопив Криву Луку собі і його піддані, мешканці сіл Бабаї та Жихор, стали косити сіно в цьому урочищі. Але після смерті Федора Дінця в Бабаях та Жихорі стало малолюдно. Козаки сіл Хорошеве та Безлюдівка скористалися цим і захопили Криву Луку, де стали косити сіно для себе. Приблизно 1722 року Крива Лука перейшла у володіння до княза Якова Микитовича Кропоткіна, якому також дісталися у спадок володіння його тестя полковника Ф. Дінця – села Бабаї та Жихор.
Вищенаведені факти переконливо і остаточно спростували хибну версію про 1660 рік, як дату заснування Безлюдівки. Перша документальна згадка про це поселення датується 1681 роком. Отже, це і є рік виникнення Безлюдівки.
Василь КИСИЛЕНКО