Над невеличким пагорбом майорить синьо-жовтий прапор, із труби стелиться землею ледь помітна смужка диму — тут, на одній із околиць Маріуполя, мешкають бійці Нацгвардії. Бліндаж на передовій замінює військовослужбовцям рідну домівку, залишену далеко позаду заради захисту Батьківщини та співвітчизників.
Всередині сухо, тепло та пахне деревом, ним обшиті стіни укриття. Загалом тут затишно, ані тобі бруду, ані зимової холоднечі. Взимку бліндаж опалюють дровами.
Відношення до тимчасового помешкання у гвардійців, як до рідної оселі. Тут живуть більше десяти бійців, і кожен вносить до сірих буднів земляного укриття елементи «домашньої» обстановки.
Загалом бліндаж справляє дивне враження. Поруч із дитячими малюнками та листами висить справжня бойова зброя — за лічені секунди мешканці укриття розміщуються на бойових позиціях і готові дати відсіч будь-якому ворогу.
Малюнки — окрема історія. Діти шлють їх захисникам вітчизни чи не кожного дня. Цими подарунками всередині увішаний кожен куток. На малюнках можна чітко прослідкувати думки та сподівання юних українців.
Гвардієць на ім’я Сєва проводить для гостей невеличку екскурсію, він також звертає нашу увагу на дитячу творчість: «От тут ми і живемо, загалом, досить комфортно. Малюнки кожен обирає собі до вподоби, дуже допомагають. Діти — наше майбутнє, заради них ми тут…».
За словами бійця дні на передовій минають швидко: бойові чергування, організація військового побуту, відпочинок.
Вони стоять на рубежі: попереду окуповані ворогом території, позаду — вся Україна. Там, вдома, дні до повернення гвардійців рахують їхні рідні та близькі. Повертайтесь скоріше живими, захисники Батьківщини.