Як правило, первинна військово-професійна підготовка покликана підготувати бійця до виконання бойових завдань. Вона вчить тому, що повинен вміти кожен солдат - основам поводження зі зброєю, статутній поведінці, діям в тих чи інших ситуаціях. Але в набагато більшому ступені вона є викликом – викликом духу та внутрішньому стрижню людини. І традиційно цей тест на міцність асоціювався в наших головах з відважними юнаками та чоловіками. Але вже минуло три роки, як трапилось несподіване та, якщо вдуматися, цілком закономірне явище,- цей виклик прийняли й дівчата.
З чого починається виклик
Звісно, що «одразу в бій не підеш». Цьому передує підготовка, особливо в галузі забезпечення. Для дівчат було створено необхідні життєві та гігієнічні умови. «Кожного року побутова база для військовослужбовців-жінок покращується. Наразі обладнана й введена в стрій польова казарма. Душ, гаряча вода, кімната психологічного розвантаження, сушарня – все це допомагає курсанткам концентруватися безпосередньо на навчанні, не задумуючись про свої первісні потреби»,- каже полковник В’ячеслав Овчаренко, який вже другий рік поспіль очолює навчальні збори, де свою службу розпочинають дівчата.
Слабкі статтю, сильні духом
А так, ранок починається однаково, як для хлопчиків, так і для дівчат. Підйом о 6 ранку, зарядка, ранковий огляд, заняття – усе це вони проходять разом, інтегровані в одному взводі. “Пам’ятаю своє «кмб». Тоді збулася моя мрія туди потрапити. Я взагалі уявляла, що все військове життя буду жити в наметі, весь час бігати.(Посміхається). Виявилося трохи інакше: бігати довелося не весь час, але завжди ми були зайняті, кожна хвилина в праці”- згадує свої навчальні збори сержант Марина Жадан. За місяць підготовки дівчата пройшли й виконали чимало завдань. Вони поряд з усіма рили окопи, бігли в атаку та обкатувалися БТРом. Під серпневим сонцем карбували крок на плацу для напрацювання злагодженості своїх підрозділів. “Ось тут – на зборах – я і зрозуміла, що нема нічого неможливого. Лише треба додавати зусиль та наполегливості”,- зазначає курсант Анастасія Олійник, яка вступила в Академію одразу після школи. З її словами погоджується і полковник В’ячеслав Овчаренко. “Як це не дивно, але під час первинної військово-професійної підготовки ні одна дівчина не відступила. Це говорить про високий рівень особистої мотивації. Як приклад, на 5-тикилометровий марш-кидок вони також попросилися бігти в повній викладці, як і хлопці.”
Про «Ч» і «Ж»
І, здавалося, почнеться вічне й непереборне суперництво між чоловіками та жінками. Хто сильніший, швидкіший, кмітливіший? Думається, саме на ці питання хлопці та дівчата почнуть шукати відповіді. Проте, з першого дня вони порозумілися, адже труднощі в них спільні, одні на всіх і тут вже неважливо, хто з тобою поруч, головне – щоб товариш. “Я якось і не відчула гендерної конкуренції. Одразу пішла взаємодоповнюваність. Про розмежування не було і мови, бо всі працювали одним єдиним колективом”- ділиться враженнями сержант Христина Бойчук.
І, дійсно, коли справа доходить до виконання завдання, до виклику, стає неважливо, якими очима ти дивишся на світ: чоловічими чи дівочими. Головне – це характер та його наявність. “Організована, порядна, відповідальна, високопрофесійна, зразкова –саме так я бачу майбутню жінку-офіцера”- підвів підсумок полковник В’ячеслав Овчаренко.