До початку конфлікту в Україні не існувало офіційного інституту військового капеланства. Проте священослужителі працювали серед військових на волонтерських засадах. З початком бойових дій в Україні багато капеланів їхали у зону АТО самі і таким чином намагались якось підтримати українських військових. Важливість присутності військового капелана у зоні бойових дій полягає в «очищенні» мотивації військових. У липні минулого року була прийнята спеціальна постанова Кабінету міністрів, а згодом з’явився наказ Міністра оборони про впровадження інституту військового капеланства. Тепер в Україні офіційно є така професія. Капеланство зараз активно впроваджується і в Національній гвардії.
Військовий капелан отець Олександр Перепелиця - протоієрей Української православної церкви Київського патріархату Сумської єпархії, настоятель Свято-Миколаївської церкві прибув до військової частини 3035 у жовтні цього року. Спочатку ставлення до нього у військовослужбовців було не завжди однозначне, але після декількох діб перебування та ближчого знайомства з бійцями він став для них другом і побратимом.
Отець Олександр разом з особовим складом 1 стрілецького батальйону зробили у приміщенні казарми капличку на честь свята Покрови Пресвятої Богородиці - покровительки військових. Кожну неділю він проводить молебень за здоров'я вояків, благословляє їх перед заступленням на службу по охороні опорних пунктів. Священнослужитель спілкується з гвардійцями на духовні теми, про важливість відмови від шкідливих звичок. Часто бійці підходять до нього і просять благословення або сповідатись, подарувати їм хрестик. Що цікаво, військовим дуже подобається, щоб цей хрестик їм особисто на шию повісив отець Олександр. Це момент надії.
«Одного разу під Маріуполем військовий, старшого віку, родом з Донеччини, сказав мені: «Ви дуже правильно сказали: вони тут тому, що ненавидять. Ми тут тому, що любимо. Нарешті я все зрозумів», - підсумував отець Олександр.
капітан Анатолій Гришко
фото автора