Вашему вниманию предлагаю свои мысли, впечатления и выводы относительно событий в Иловайске через призму времени, спекуляций, манипуляций и мифов периодически брошенных в общество "псевдоекспертамиˮ.
Убежден, что все это организовано лицами, которые заинтересованы (материально, морально и т.п.) "отбелитьˮ свою безответственность, предательство и скрыть интересы (властные, финансовые, бизнес и т.д.), а также в загрязнении не так моего имени, как светлой памяти отважных воинов Вооруженных Сил Украины.
Командир батальйону спеціального призначення “Донбас – Українаˮ Збройних Сил України полковник Вʼячеслав Власенко, який безпосередньо керував угрупованням підрозділів Національної гвардії України та Міністерства внутрішніх справ України в Іловайську якось сказав: “Це не тільки історія трагедій, це ще й історія обману. Історія продемонстрованого героїзму. Про це також треба писати, про це також повинні памʼятати люди. Ми не були вівцями на бійні, не треба нас так сприймати. Ми билися, і хлопці билися героїчно, і нанесли немалі втрати росіянам, знаходячись в заздалегідь програшному становищі. Ось це народ України і повинний про хлопців пам’ятатиˮ.
До вашої уваги, пропоную свої думки, враження і висновки щодо подій під Іловайськом через призму часу, спекуляцій, маніпуляцій і міфів періодично вкинутих в суспільство “псевдоекспертамиˮ. Переконаний, що все це організовано особами, які зацікавлені (матеріально, морально тощо) “відбілитиˮ свою безвідповідальність, зраду і приховати інтереси (владні, фінансові, бізнесові тощо), а також в забрудненні не так мого імені, як світлої памʼяті відважних воїнів Збройних Сил України.
ІЛОВАЙСЬК ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ЧАСУ.Початок.
Для повного розуміння обстановки, яка склалась в районі Іловайська в період 20-х чисел серпня 2014 року, треба розпочати з того, що передувало цим подіям. А саме з обстановки, яка складалась в липні-серпні того року, необхідно уявити лінію зіткнення, яка була станом на початок липня 2014-го. Вона якраз проходила від Станиці Луганської по півночі, район Красного Лимана, Ямполя, Закотне. Ще не був взятий Слов’янськ і лінія зіткнення проходила північніше його околиць, західніше Донецька, причому суттєво західніше – приблизно в районі Курахово. Авдіївка тоді ще не була під нашим контролем. І особливо важливо – це обстановка на півдні, в районі Докучаєвська, який тоді ще не був під нашим контролем.
Тобто, лінія зіткнення проходила південніше Донецька в районі Волновахи з виходом через Сонцеве на Амвросіївку. І якраз тоді уже було проведено низку заходів щодо відновлення ділянки державного кордону, взяття її під контроль – на ділянці від Амвросіївки до Ізварино. Загальна протяжність ділянки, яка була взята під контроль – 267 кілометрів. Залишилась тільки невеличка ділянка – близько 60 кілометрів – від Ізварино до Пархоменко, східніше Луганська. Причому близько 90% цієї ділянки – це непрохідна місцевість.
Поставка росіянами техніки, озброєння і матеріальних запасів бандформуванням так званих “ЛНР-ДНР” була можливою тільки через Ізварино – Краснодон до Луганська, або через Пархоменко – невеличкою дорогою Пархоменко – Князь Ігор – на Луганськ. Якраз взяття під контроль ділянки державного кордону дало нам можливість повністю заблокувати поставки бойовикам озброєнь та матеріально-технічних засобів з Росії.
Саме тоді провели операції зі звільнення Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Дзержинська. Якраз в липні 2014-го ми провели операції щодо взяття під контроль і звуження кола ізоляції в районі західніше Донецька – це і Авдіївка, і Піски, і південніше Донецька – Докучаєвськ, Старобешеве, Комсомольськ, з виходом в район Іловайська.
І це створило велику загрозу для незаконних збройних формувань та для російських найманців. Тому що підживлення озброєнням, військовою технікою і матеріально-технічними засобами, включаючи і продовольство, стало неможливим в тих обсягах, які їм були потрібні, виникла реальна загроза загалом путінського проекту “Новоросіяˮ, який тоді набирав обертів.
Саме у цих умовах росіяни прийняли рішення щодо нанесення вогневого ураження по нашим підрозділам, які займали взводні опорні пункти і блокпости, якраз на цій ділянці – між Ізварино і Амвросіївкою. І перший масований вогневий наліт відбувся в районі Зеленопілля по підрозділах 2-го батальйону 24-ї окремої механізованої бригади, де ми понесли серйозні втрати: 24 загиблих – із них 19 військовослужбовців Збройних Сил і 5 представників Державної прикордонної служби, 76 поранених. 56 чоловік мали бойові психологічні травми і тільки за деякий час були або повернуті у підрозділи, або продовжили лікування в спеціалізованих медичних закладах. Загалом з району Зеленопілля впродовж півтори доби було здійснено евакуацію 156 чоловік.
“Другий фронтˮ – інформаційний, було відкрито в мирній Україні: на фоні тих подій нагніталася істерія, з подачі окремих ЗМІ, не без участі спецслужб Росії проводили мітинги, блокування урядових установ, Верховної Ради, Адміністрації Президента із закликами вивести підрозділи з прикордонної зони.
Продовження буде.