Народилась 22 грудня 1926 року.
Володарка ордена «Великої Вітчизняної війни 2-го ступеня», 1945 р., медалі «За трудову доблесть», 1970 р., ордена «За мужність», 1979 р..
… Спочатку з’явилася Зоїна посмішка, а потім засвітився голубий екран. Так почалася історія Харківського телебачення. Перший диктор, як перший космонавт, був зірочкою ефірного Всесвіту. Її називали наша Зоєчка. Чарівний символ часу мав істинно всенародну любов. І не можна було уявити щасливого дитинства без її «Зайки-книгоноші». Зоя Каткова першою засвітила для харків’ян «голубий вогник» і вивела наше місто на всесоюзну орбіту. А коли змінила амплуа і стала редактором, український глядач став шанувальником її передач.
“Робота диктора – це велика відповідальність, адже саме диктор представляє глядачам результат роботи багатьох фахівців: сценариста, режисера, оператора і звукооператора”, – вважала Зоя Каткова.