Більшість людей не знають закони гідравліки і не задумуються, наскільки складними є інженерні комунікації, що опалюють їхній багатоквартирний будинок. Система централізованого опалення в них асоціюється передовсім з радіатором, з рідною батареєю. Відповідно, якщо люди відчувають нестачу чи надмір тепла в квартирі, часто вирішення всіх проблем покладають на звичайну заміну батареї, наприклад, старого чавунного радіатора на новий алюмінієвий, або на збільшення секцій наявного радіатора, що ще й може нашкодити сусідам. Надійний результат гарантують тільки комплексні заходи, які беруть до уваги всі елементи системи опалення. Одним із таких заходів є балансування.
Система опалення багатоповерхівки являє собою складну гідравлічну структуру. Щоб її звести і експлуатувати багато років, потрібні точні проектні розрахунки, правильний монтаж і періодичне налагодження. Існують різні види систем опалення, однак найбільш поширеними в Україні є однотрубна система з вертикальним розведенням і гідроелеватором. Нею обладнані всі будинки до 90-го року і значна частка пізнішого житлового фонду. Не вдаючись у технічні подробиці, зазначимо, що її перевагою є невисока ціна, простий монтаж і нескладне обслуговування. Проте суттєва вада – це нерівномірний розподіл теплоносія, в результаті якого верхні поверхи отримують перегрів, а нижні – брак тепла. Гідроелеватор є насосом, що з’єднує систему опалення будинку із зовнішньою тепловою мережею і за рахунок перепаду тиску в ній забезпечує циркуляцію теплоносія всередині дому. Як наслідок, невеликі зовнішні зміни перешкоджають належній роботі гідроелеватора, який також не піддається регуляції і подає стільки гарячої води, скільки надходить з тепломережі, а не скільки насправді потрібно багатоповерхівці й окремим квартирам. Окрім цього, якщо таку систему опалення регулярно не чистити, відкладення на стінках труб змінюють її гідравлічний опір. Усі ці фактори зрештою призводять до розбалансування системи.
Балансування слід розпочати заміною гідроелеватора на індивідуальний тепловий пункт (ІТП), що містить насосну циркуляцію і засоби автоматизації. Тоді теплоносій буде надійно і ліпше циркулювати, і з’явиться можливість регулювати його кількість залежно від поточних потреб дому.
Саме балансування полягає в налаштуванні запірно-регулювальної арматури. Остання визначає інтенсивність, з якою теплоносій циркулює по стояках системи опалення. Спеціалісти з допомогою автоматичних балансувальних клапанів відрегулюють міру витрати гарячої води, що зумовить однаково комфортну температуру в усіх квартирах.
Як уже стало зрозуміло, балансування системи опалення можуть провести лише фахівці. Тож згадані в цій статті заходи й обладнання потребують чимало коштів. З другого боку, якщо в такий спосіб не скоротити тепловтрати, співвласники багатоквартирного будинку у підсумку витратять ще більше на опалення. Брак власних коштів на енергозбереження нині можуть компенсувати різні цільові програми фінансової підтримки, зокрема, «теплі кредити», міські програми фінансування енергоефективних заходів, IQ Energy та ін.