В общественном транспорте столицы Украины несколько пассажиров назвали воинов АТО-ООС "убийцами".
Об этом на своей странице в соцсети написал участник ООС Александр Морозов.
Орфография и пунктуация автора поста сохранены:
Ранок. Київ. 29.10.2019. Звичайний робочий день. Звичайний маршрут. Звичайний 38й тролейбус, з Арсенальної до Печерської. Звичайний ти. Звичайні люди поруч. Звичайні жіночки пенсійного віку, які більше всіх на воювали…
- От шо Ви думаєте по поводу что Войну там у ніх закончат?
(війна не там у ніх, а в Україні)
- Та что тут думать, єто ж чейто бізнес…
(так, звичайно… Всі ж хто були там, їздять на лексусах, і носять ролекс, бізнесмеми ж… кожен заробив, ПТСР, контузії, поранення, травми, кучу негативних спогадів, смерті близьких тобі людей)
- Ну так, всьо бутет сразу хорошо, у всех, только непонятно, пока що с єтімі нашимі убіцамі делать… Ви би что сделалі?
( Убивцями… Вашими… Я чув щось схоже в 2014му в Маріуполі, і в 2015му неподалік Авдіївки… Але в Києві це дико для мене чути, але факт, що так говорять і думають, є фактом…)
- Та что, собрать всех іх в кучу, і пусть отстраюют то что разрушелі, пусть вернут всьо что награбили!
(Ти монтуєш слайди пам’яті в голові, і згадуєш, що все що ти там взяв без дозволу, це чіюсь куртку, в чійомусь домі, бо зимою 15 го з верху на броні було досить холодно…)
Ти виходиш, на своїй зупинці. Піднімаєш погляд в небо. І про себе говориш… - Вибачте пацани…
Ти не знаєш, що буде далі. Ти не знаєш ким ти будеш далі, чи героєм, чи ворогом, чи захисником, чи воєнним злочинцем. Ти точно знав що, що готовий навіть загинути за населення цієї країни, а зараз ти не знаєш, чи ти потрібен цій країні. І це не в владі основна проблема, в ній є проблема не без цього, але основна проблема в людях, яким відверто по..., що там, бо воно не в них… Хай ї...., аби небили, замість душу й тіло ми положим…